На узбережжі Чорного моря в Одесі, зокрема в районі пляжу «Ланжерон», зафіксовано масовий викид загиблих морських коників. За результатами обстеження Держекоінспекцією ділянки від «Ланжерону» до 16-ї станції Великого Фонтану щільність викидів становила від 2 до 92 екземплярів на 1 м², при цьому кількість загиблих особин поступово зменшується у напрямку 16-ї станції. Для встановлення можливих причин події відібрано проби морської води; тривають лабораторні дослідження та додатковий моніторинг прибережної смуги.
Морський коник – одна з найвпізнаваніших і водночас найуразливіших істот Чорного моря. Його тіло вкрите твердими роговими пластинами та виростами, що формують своєрідний «панцир», допомагають маскуванню і захищають від хижаків; він зберігає міцність навіть після висихання. Незвичайна форма тіла та голова з витягнутим рильцем справді нагадують фігурку шахового коня. Морський коник веде малорухомий прибережний спосіб життя, тому історично був беззахисним перед хижацьким виловом: у 1980–90-х роках десятки тисяч особин щороку висушували як сувеніри, і вид майже зник поблизу курортних зон. Після заборони вилову та посилення охоронних заходів чисельність почала відновлюватися, і нині коників знову можна масово зустріти біля одеського узбережжя.
Цей вид належить до родини голкових, але на відміну від риб-голок морський коник у воді зазвичай розташовується вертикально завдяки особливій будові плавального міхура. Він здатний рухати головою вгору-вниз – рідкісна для риб властивість, а очі можуть незалежно обертатися в різні боки, забезпечуючи широкий кут огляду. Розмноження морських коників також є унікальним: під час нересту самець виношує ікру у спеціальній черевній сумці, куди самка відкладає ікринки, після чого на світ з’являються вже сформовані мальки. Новонароджені коники піднімаються до поверхні, щоб наповнити плавальний міхур, і певний час можуть ховатися в сумці самця у разі небезпеки. Морські коники також здатні змінювати забарвлення, маскуючись у заростях водростей або серед каміння.
Як правило, у цю пору року морські коники тримаються на глибинах близько 10 м у прибережній зоні, тому масова поява на лінії прибою є нетиповою і потребує детального з’ясування причин. Одна з робочих гіпотез пов’язана з гідрометеорологічними умовами. Впродовж 3 діб напередодні викиду коників на Одеське узбережжя спостерігався тривалий східний вітер силою 10-15 м/с, який посилив перемішування води та привів до вертикального переміщення водних мас у прибережній зоні, що потенційно здатне «підняти» коників у поверхневий шар моря із небезпечною для них температурою води й сприяти їх загибелі та викиду на берег.
УкрНЦЕМ продовжує досліджувати ситуацію та готовий до обговорення наукової результатів досліджень. Просимо громадян не збирати морських коників як «сувеніри» та, у разі нових виявлень масових викидів, повідомляти відповідні екологічні служби.


Фото: @nov_odessabot